§ 63. ВІДМІНЮВАННЯ СЛОВА МАТИ
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
Кл.
Однина
мат-и (рідко — мат-ір)
мат-ер-і
мат-ер-і
мат-ір
мат-ір’-ю
...мат-ер-і
мат-и
Множина
мат-ер-і
мат-ер-ів
мат-ер-ям
мат-ер-ів
мат-ер-ями
...мат-ер-ях
мат-ер-і
IV відміна
§ 64. Однина
1. У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого -а): галченя, голуб’я, гуся, дитя, ім’я, козеня, плем’я; коліща, курча, лоша.
2. У родовому відмінку однини вживаються форми на -ят-и (після шиплячого -ат-и) та -ен-і: галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я).
3. У давальному відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого на -ат-і) та -ен-і: галченяті, гусяті, дитяті, козеняті; курчаті, лошаті; імені, племені.
4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят-, -ат-) на -ям (після шиплячого -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми на -ен-ем і -ям: галченям, гусям, дитям, козеням; курчам, лошам; іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.
5. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: на галченяті; на курчаті; в імені, у племені.
§ 65. Множина
1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого -ат-а) й -ен-а: гусята, телята; курчата, лошата; імена, племена. /96/
2. У родовому відмінку множини виступає нульове закінчення на -ят (після шиплячого -ат) і -ен: гусят, телят; курчат, лошат; імен, племен.
3. У давальному відмінку множини вживаються форми на -ят-ам (після шиплячого -ат-ам) і -ен-ам: гусятам, телятам; курчатам, лошатам; іменам, племенам.
4. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): гусят і гусята; курчат і курчата, ягнят і ягнята.
5. В орудному відмінку множини вживаються форми на -ят-ами (після шиплячого -ат-ами) та -ен-ами: гусятами, ягнятами; курчатами, лошатами; іменами, племенами.
6. У місцевому відмінку множини вживається форма на -ят-ах (після шиплячого -ат-ах) і -ен-ах: на гусятах, на ягнятах; на курчатах, на лошатах; в іменах, у племенах.
§ 66. ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ, ЩО МАЮТЬ ТІЛЬКИ ФОРМУ МНОЖИНИ
1. У називному відмінку вживаються:
а) закінчення -и: в’язи, гуси, діти, збоїни, кросівки, кури, люди, ночви, окуляри, сани, сіни, сходи, штани.
Примітка. Деякі іменники, як гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина;
б) закінчення -і (після голосного -ї): гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;
в) закінчення -а (зрідка -я): вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.
2. У родовому відмінку виступають:
а) закінчення -ей: грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;
б) закінчення -ів: в’язів, граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;
в) нульове закінчення: вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ночв (частіше — ночов), ясел, ясен. /97/
3. У давальному відмінку виступають:
а) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам (і воротям), в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам.
Винятки: гусям, дітям, курям, людям, саням, сіням;
б) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на -і, -ї, -я: вінцям, граблям, дверям, помиям.
4. У знахідному відмінку вживаються форми:
а) однакові з називним відмінком: вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;
б) однакові з родовим відмінком (для назв людей): дітей, людей;
в) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусей і гуси, курей і кури.
5. В орудному відмінку виступають:
а) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;
б) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: вінцями, граблями, коноплями, помиями;
в) закінчення -ми: ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, рідше — штанями).
6. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення -ах, -ях: на вилах, на воротах (рідше — воротях), у ночвах, на штанах (рідше — на штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях. /98/
ПРИКМЕТНИК
§ 67.
За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.
Тверда група прикметників
1. До твердої групи належать:
а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий, глухий, довічний, заможний, західний, книжний, косий, куций, майстерний, модний, молодий, навчальний, нагірний, народний, новий, околичний, питомий, поперечний, поточний, працьовитий, продажний, п’ятикутний, рідний, свіжий, семирічний, сизий, сірий, сліпий, старший, східний, телячий, тогобічний, тотожний, тугий, тямущий, чистий;
б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, Маріїн, нянин, шевців;
в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.
М’яка група прикметників
2. До м’якої групи належать:
а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній, давній (недавній), дорожній (подорожній), досвітній, достатній, дружній(дружний — з іншим значенням), житній, задній, крайній, кутній, літній (повнолітній), майбутній, могутній, мужній, незабутній, новітній, обідній (пообідній), освітній, осінній, останній, передній, пізній, порожній, присутній (відсутній, посутній), путній, ранній, самобутній, самотній (але самітний), середній (посередній), спідній, сторонній, сусідній, хатній, художній тощо;
б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, /99/ завтрашній, зовнішній, колишній, околишній, поздовжній, ранішній, справжній, сьогоднішній, теперішній, торішній (але цьогорічний), тутешній та ін.; також прийдешній, сінешній тощо.
в) Відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.
§ 68. ЗРАЗКИ ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Однина
Тверда група
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
чол. рід
гарн-ий
гарн-ого
гарн-ому
= Н. або Р.
гарн-им
...гарн-ому (-ім)
середн. рід
гарн-е
гарн-ого
гарн-ому
гарн-е
гарн-им
...гарн-ому (-ім)
жін. рід
гарн-а
гарн-ої
гарн-ій
гарн-у
гарн-ою
...гарн-ій
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
братів
братов-ого
братов-ому
= Н. або Р.
братов-им
...братов-ому (-ім)
братов-е
братов-ого
братов-ому
братов-е
братов-им
...братов-ому (-ім)
братов-а
братов-ої
братов-ій
братов-у
братов-ою
...братов-ій
М’яка група
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
син-ій
синь-ого
синь-ому
= Н. або Р.
син-ім
...синь-ому
(син-ім)
син-є
синь-ого
синь-ому
син-є
син-ім
...синь-ому
(син-ім)
син-я
синь-ої
син-ій
син-ю
синь-ою
...син-ій
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
безкра-їй
безкрай-ого
безкрай-ому
= Н. або Р.
безкра-їм
...безкрай-ому
(безкра-їм)
безкра-є
безкрай-ого
безкрай-ому
безкра-є
безкра-їм
...безкрай-ому
(безкра-їм)
безкра-я
безкрай-ої
безкра-їй
безкра-ю
безкрай-ою
...безкра-їй /100/
Множина
Тверда група
М’яка група
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
гарн-і
гарн-их
гарн-им
= Н. або Р.
гарн-ими
...гарн-их
братов-і
братов-их
братов-им
= Н. або Р.
братов-ими
...братов-их
син-і
син-іх
син-ім
= Н або Р.
син-іми
...син-іх
безкра-ї
безкра-їх
безкра-їм
= Н. або Р.
безкра-їми
...безкра-їх
Увага 1. Прикметникові іменники типу будівничий, лютий (місяць), подорожній тощо відмінюються як прикметники: до будівничого, будівничі, з будівничими; лютого, в лютому. Пор. у сполученнях: Сьогодні п’яте лютого й П’ятого лютого 1988 року.
Увага 2. Прикметники, складені з -лиций: білолиций, блідолиций, круглолиций, повнолиций тощо, відмінюються так:
Однина
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
чол. рід
білолиц-ий
білолиць-ого
білолиць-ому
= Н. або Р.
білолиц-им
...білолиць-ому
(білолиц-ім)
середн. рід
білолиц-е
білолиць-ого
білолиць-ому
білолиц-е
білолиц-им
...білолиць-ому
(білолиц-ім)
жін. рід
білолиц-я
білолиць-ої
білолиц-ій
білолиц-ю
білолиць-ою
...білолиц-ій
Множина
Н.
Р.
Д.
білолиц-і
білолиц-их
білолиц-им
Зн.
Ор.
М.
= Н. або Р.
білолиц-ими
...білолиц-их
§ 69. СТУПЕНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Вищий ступінь прикметників
1. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням:
а) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий, дешев-ш-ий, солод-ш-ий; /101/
б) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
Найвищий ступінь прикметників
2. Найвищий ступінь прикметників утворюється додаванням:
а) префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше;
б) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найбільш стійка, найменш приємне.
Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишуться вони з прикметниками разом: щонайсильніший, якнайбільший, якнайшвидший.
ЧИСЛІВНИК
КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ
§ 70. Відмінювання кількісних числівників
1. Числівник один, одне (одно), одна відмінюється так:
Однина
чол. і середн. рід
Множина
жін. рід
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
один, одне (одно)
одного
одному
= Н. або Р. одне (одно)
одним
...одному (однім)
одна
однієї (одної)
одній
одну
однією (одною)
...одній
одні
одних
одним
=Н. або Р.
одними
...одних
Примітка. У висловах один до одного й под. наголос у слові одного, одному, одній і т. д. — на першому складі.
2. Інші кількісні числівники відмінюються так:
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
два дві
двох
двом
= Н. або Р.
двома
...двох
три
трьох
трьом
= Н. або Р.
трьома
...трьох
чотири
чотирьох
чотирьом
= Н. або Р.
чотирма
...чотирьох /102/
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
п’ять
п’яти, п’ятьох
п’яти, п’ятьом
п’ять або п’ятьох
п’ятьма, п’ятьома
...п’яти, п’ятьох
шість
шести, шістьох
шести, шістьом
шість або шістьох
шістьма, шістьома
...шести, шістьох
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
сім
семи, сімох
семи, сімом
сім або сімох
сьома, сімома
...семи, сімох
вісім
восьми, вісьмох
восьми, вісьмом
вісім або вісьмох
вісьма, вісьмома
восьми, вісьмох
3. Як п’ять або шість відмінюються числівники дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять, тридцять.
4. Складні числівники п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
п’ятдесят
п’ятдесяти, п’ятдесятьох
п’ятдесяти, п’ятдесятьом
п’ятдесят або п’ятдесятьох
п’ятдесятьма, п’ятдесятьома
...п’ятдесяти, ...п’ятдесятьох
5. Складні числівники двісті, триста, чотириста, п’ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев’ятсотвідмінюються за такими зразками:
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
двісті
двохсот
двомстам
двісті
двомастами
...двохстах
п’ятсот
п’ятисот
п’ятистам
п’ятсот
п’ятьмастами, п’ятьомастами
...п’ятистах
6. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: з чотирьохсот сімдесятивосьми тисяч шестисот п’ятдесяти дев’яти (гривень). /103/
7. Числівники сорок, дев’яносто, сто в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках уживаються з закінченням -а: сорока, дев’яноста, ста.
8. Збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми від два, оба (давня форма), три: двох, двом..., обох, обом..., трьох, трьом...
9. Збірний числівник обидва (обидві) має в непрямих відмінках такі форми: обох, обом, обома, на обох.
10. Збірні числівники четверо, п’ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев’ятеро, десятеро, одинадцятеров непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьох, чотирьом..., п’ятьох, п’ятьом..., шістьох, шістьом... і т. д.
11. Числові назви тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.
12. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п’ять: кільканадцяти й кільканадцятьох, кількадесятьма й кількадесятьома.
ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ
§ 71. Відмінювання порядкових числівників
1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, четвертий, п’ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев’ятий, десятий, одинадцятий, дванадцятий..., двадцятий, тридцятий, сороковий, п’ятдесятий, шістдесятий, сімдесятий, вісімдесятий, дев’яностий, сотий, двохсотий, трьохсотий, чотирьохсотий, п’ятисотий..., тисячний, двохтисячний, трьохтисячний (і тритисячний), чотирьохтисячний (і чотиритисячний), п’ятитисячний..., мільйонний, двохмільйонний, трьохмільйонний (і тримільйонний), чотирьохмільйонний (і чотиримільйонний), п’ятимільйонний...; числівник третій (третя, третє) відмінюється як прикметник м’якої групи.
2. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: вісімдесят восьмий, вісімдесят восьмого, тисяча дев’ятсот дев’яносто першого (року), у тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятому (році). /104/
ДРОБОВІ ЧИСЛІВНИКИ
§ 72. Відмінювання дробових числівників
1. Дробові числівники читаються так: 1/2 — одна друга, 1/3 — одна третя, 1/4 — одна четверта, 5/2 — п’ять других, 2/3 — дві треті, 3/4 — три четверті, 4/3 — чотири треті, 3/5 — три п’яті, 2/7 — дві сьомі,9/10 — дев’ять десятих.
Відмінюються вони як звичайні числівники: двом третім, трьома п’ятими; ділити на одну двадцяту.
Половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4), відмінюються як звичайні іменники.
2. Числівники півтора (карбованця, відра), півтори (тисячі), півтораста не відмінюються.
ЗАЙМЕННИК
§ 73. ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ
Відмінювання особових займенників
Однина
Множина
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
я
мене
мені
мене
мною
...мені
ти
тебе
тобі
тебе
тобою
...тобі
ми
нас
нам
нас
нами
...нас
ви
вас
вам
вас
вами
...вас
Однина
Множина
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
він воно
його (нього)
йому
його (нього)
ним
...ньому (нім)
вона
її (неї)
їй
її (неї)
нею
...ній
вони
їх (них)
їм
їх (них)
ними
...них
Форми займенника третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників уживаються з приставним н: до нього, за неї, з них. Орудний відмінок має форму з н і без прийменника: ним, нею, ними. /105/
§ 74. ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК
Відмінювання зворотного займенника
Н.
Р.
Д.
—
себе
собі
Зн.
Ор.
М.
себе
собою
...собі
§ 75. ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ
Відмінювання присвійних займенників
Однина
Множина
чол. і середн. рід
жін. рід
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
мій моє
мого
моєму
= Н. або Р. моє
моїм
..моєму (моїм)
моя
моєї
моїй
мою
моєю
...моїй
мої
моїх
моїм
моїх
моїми
...моїх
Так само відмінюються займенники твій, свій.
Займенники наш, ваш відмінюються як прикметники твердої групи.
Займенник їхній відмінюється як прикметник м’якої групи.
§ 76. ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИ
Відмінювання вказівних займенників
Однина
Множина
чол. і середн. рід
жін. рід
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
той те
того
тому
= Н. або Р. те
тим
...тому (тім)
та
тієї (тої)
тій
ту
тією (тою)
...тій
ті
тих
тим
= Н. або Р.
тими
...тих
Так само відмінюється займенник отой.
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
цей це
цього
цьому
= Н. або Р. це
цим
...цьому (цім)
ця
цієї
цій
цю
цією
...цій
ці
цих
цим
= Н. або Р.
цими
...цих
Так само відмінюються оцей та рідковживаний займенник сей. /106/
§ 77. ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ
Відмінювання питальних займенників
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
хто
кого
кому
кого
ким
...кому (кім)
що
чого
чому
що
чим
...чому (чім)
Однина
Множина
чол. і середн. рід
жін. рід
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
чий чиє
чийого
чийому (чиєму)
= Н. або Р. чиє
чиїм
...чийому (чиєму, чиїм)
чия
чиєї
чиїй
чию
чиєю
...чиїй
чиї
чиїх
чиїм
= Н. або Р.
чиїми
...чиїх
Займенники який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи.
§ 78. ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ
Відмінювання означальних займенників
Однина
Множина
чол. і середн. рід
жін. рід
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.
весь (увесь, ввесь)
все (усе)
всього
всьому
= Н. або Р. все (усе)
всім
...всьому (всім)
вся (уся)
всієї
всій
всю
всією
...всій
всі (усі)
всіх
всім
= Н. або Р.
всіма
...всіх
Примітка 1. У всіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом (див. § 11).
Займенники кожен (кожний), всякий, всілякий, самий і самий (напр.: самий хліб, але той самий), сам (сами, самі)відмінюються як прикметники твердої групи. /107/
Примітка 2. Після прийменників наголос переходить з останнього складу на передостанній у таких займенникових формах, як: до мене, до тебе, на себе, з нього, у неї, біля кого (когось), від того, від чого (чогось), у цього, з усього, на тому, при цьому, в чому (чомусь), в усьому.
Але коли прийменник відноситься не до займенника, а до іншої частини мови, до якої цей займенник прилягає, то наголос не змінюється: до його хати, до її дому.
§ 79. СКЛАДНІ ЗАЙМЕННИКИ (НЕОЗНАЧЕНІ Й ЗАПЕРЕЧНІ)
Відмінювання складних займенників
Складні займенники відмінюються лише в основній частині:
Абихто, абикого, абикому, абиким, аби на кому.
Абиякий, абиякого, абиякому, абияким.
Дехто, декого, декому, де з ким, де на кому (й де на кім), на декому.
Деякий, деякого, деяким, на деяких (і де на яких).
Котрийсь, котрогось, котромусь, котримсь.
Ніхто, нікого, нікому, ніким, ні на кому.
Ніякий, ніякого, ніякому, ніяким, ні на якому (й ні на якім).
Хто-небудь, кого-небудь, кому-небудь, ким-небудь, на кому-небудь.
Хтось, когось, комусь, кимсь (і кимось).
Чийсь, чийогось, чийомусь, чиїмсь (і чиїмось).
Що-будь, чого-будь, чому-будь, чим-будь, на чому-будь.
Що-небудь, чого-небудь, чому-небудь, чим-небудь.
Щось, чогось, чомусь, чимсь (і чимось).
Примітка. Числові займенники декілька, кілька, скільки, стільки відмінюються як числівник два: декількох, декільком, декількома; багато відмінюється так: багато, багатьох, багатьом, багатьма й багатьома. /108/
ДІЄСЛОВО
§ 80. ДІЙСНИЙ СПОСІБ
Теперішній час
1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
І дієвідміна
Однина
Множина
1 ос.
2 ос.
3 ос.
ід-у
ід-еш
ід-е
кол-ю
кол-еш
кол-е
чу-ю
чу-єш
чу-є
ід-емо
ід-ете
ід-уть
кол-емо
кол-ете
кол-ють
чу-ємо
чу-єте
чу-ють
II дієвідміна
Однина
Множина
1 ос.
2 ос.
3 ос.
робл-ю
роб-иш
роб-ить
бач-у
бач-иш
бач-ить
го-ю
го-їш
го-їть
роб-имо
роб-ите
робл-ять
бач-имо
бач-ите
бач-ать
го-їмо
го-їте
го-ять
За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
Поділ дієслів на дієвідміни
2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
Друга дієвідміна
а) дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-, -і- (-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій /109/ особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти
вари-ти
дої-ти
леті-ти
сиді-ти
крича-ти
бач-у
вар-ю
до-ю
леч-у
сидж-у
крич-у
бач-ать
вар-ять
до-ять
лет-ять
сид-ять
крич-ать
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я-), спа-ти (з основою на -а- не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний);
Перша дієвідміна
б) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити)
жи-ти
кри-ти
ми-ти
ни-ти
ши-ти
чу-ти
ви-ю
жив-у
кри-ю
ми-ю
ни-ю
ши-ю
чу-ю
ви-ють
жив-уть
кри-ють
ми-ють
ни-ють
ши-ють
чу-ють
В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
2) дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти
жовті-ти
сині-ти
білі-ю
жовті-ю
сині-ю
білі-ють
жовті-ють
сині-ють /110/
3) дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти
закиса-ти
міша-ти
писа-ти
сія-ти
жен-у
закиса-ю
міша-ю
пиш-у
сі-ю
жен-уть
закиса-ють
міша-ють
пиш-уть
сі-ють
4) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього часу та майбутнього дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти
гор-юва-ти
намал-юва-ти
буд-у-ю
гор-ю-ю
намал-ю-ю
буд-у-ють
гор-ю-ють
намал-ю-ють
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють; але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
5) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти
поборо-ти
пол-ю
побор-ю
пол-ють
побор-ють
6) дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти
кину-ти
глян-у
кин-у
глян-уть
кин-уть
7) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти
пас-ти
тер-ти
нес-у
пас-у
тр-у
нес-уть
пас-уть
тр-уть
8) дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти
мурк-ота-ти
булькоч-у
муркоч-у
булькоч-уть
муркоч-уть /111/
9) окремі дієслова:
жа-ти
іржа-ти
реві-ти (й ревти)
сла-ти (= посилати)
сла-ти (= стелити)
хоті-ти
жн-у
ірж-у
рев-у
шл-ю
стел-ю
хоч-у
жн-уть
ірж-уть
рев-уть
шл-ють
стел-ють
хоч-уть
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і в наказовому способі: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и;але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г → ж, к → > ч, х → ш, з → ж, с → ш, т → ч, ст → щ, ск → щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т → ч; с → ш; д, зд → дж; ст, ск → щ:
а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений;
б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати,/112/ принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати; але заважати, хоч завадити, заваджу;
в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення; але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу — возити; лажу — лазити; воджу — водити; ладжу — ладити; ходжу, розходження — ходити.
Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:
а) у дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений;
б) у дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий;
в) у дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи;
г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишеться разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ
7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу.
Однина
1 ос.
2 ос.
3 ос.
дам
даси
дасть
їм
їси
їсть
відповім
відповіси
відповість
Множина
1 ос.
2 ос.
3 ос.
дамо
дасте
дадуть
їмо
їсте
їдять
відповімо
відповісте
відповідять
Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — /113/ єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
Майбутній час
8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:
1) особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити;
2) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
1) префікс + теперішній час: зроблю, напишу;
2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.
Минулий і давноминулий час
9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу /114/ може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну-ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг, потягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду це буває тільки після приголосного (але: стерігся, опікся тощо).
§ 81. НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
2 ос.
1 ос.
2 ос.
однини
множини
»
-и
-ім (о),
-іть,
= Ø (нульове закінчення)
-мо
-те
1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:
а) під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть;
б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть;
в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть;
г) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;
б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; /115/ ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте;
в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі — -те.
Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.
§ 82. УМОВНИЙ СПОСІБ
Частка б, би в умовному способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
§ 83. НЕОЗНАЧЕНА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ІНФІНІТИВ)
Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: глибшати, годувати, годуватися (годуватись), жити, кинути, лізти, нести, пекти, пектися (пектись), ревти, ходити, хотіти.
Примітка 1. В усному мовленні, а відповідно й у художній літературі іноді вживаються також скорочені форми інфінітива/116/ на -ть, коли перед ним немає приголосного: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить.
Примітка 2. Про форми із суфіксом -ну- й без нього див. § 80, п. 9, прим. 2; там же в прим. 3 див. про постфікс -ся (-сь).
§ 84. ДІЄПРИКМЕТНИК
В українській мові вживаються дієприкметники:
Дієприкметники активного стану
1. Активного стану:
а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) — зрідка: виконуючий, зростаючий, мобілізуючий, організуючий, перетворюючий, працюючий;
б) минулого часу на -лий (-а, -е): зжовклий, навислий, обмоклий, почорнілий.
Дієприкметники пасивного стану
2. Пасивного стану минулого часу:
а) на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний, -ований, -йований, -ьований, -уваний, -юваний): (зі)гнаний, (по)сіяний, (с)творений, (за)гоєний, (з)будований, (с)копійований, (с)формульований, намічуваний, виготовлюваний;
б) на -тий (-а, -е): закритий, митий, початий, ужитий.
Примітка 1. а) Дієприкметники на -тий утворюються від односкладових дієслівних основ на -и-, -і-, -у-, -я- (після шиплячого -а-), -ер-: бити — битий, гріти — грітий, взути — взутий, взяти — взятий, м’яти — м’ятий, жати — жатий, терти — тертий.
б) Паралельні форми на -тий, -ний утворюються від дієслів із суфіксом -н- (-ну-): вернути — вернутий і вернений, замкнути — замкнутий і замкнений, кинути — кинутий і кинений, усунути — усунутий і усунений.
в) Паралельні форми на -тий і -ний утворюються й від дієслів з основою інфінітива на -оло-, -оро-: колоти — колотий і колений, пороти — поротий і порений.
Від дієслова молоти паралельні форми — молотий і мелений.
г) Від інших дієслів утворюються дієприкметники на -ний: варити — варений, вертіти — верчений, вразити — вражений, громадити — громаджений, дарувати — дарований, копіювати — копійований, купити — куплений, малювати — мальований, писати — писаний, погасити — погашений.
Примітка 2. Дієприкметники від дієслів з основою інфінітива на приголосний, на -и-, -і- (-ї-) перед -ний мають е (після голосних є): запрягти — запряжений, виїздити — виїжджений, засидіти — засиджений, вигоїти — вигоєний. /117/
§ 85. ДІЄПРИСЛІВНИК
1. Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи).
Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — в дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, кажуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять — сидячи, сплять — сплячи.
2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — налетівши; приніс — принісши, спік — спікши, став — ставши.