top of page

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ

Синтаксис — розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень, способи та засоби зв'язку між їхніми складовими частинами.

Пунктуація — система правил вживання розділових знаків.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення — одна із синтаксичних одиниць, що складається з двох або більшої кількості повнозначних слів. Слова у словосполученні пов'язані підрядним зв'язком: одне з них головне, інші — залежать від нього.

За характером головного слова словосполучення поділяються на іменні (головне слово — іменник, прикметник, займенник або числівник: ввічливий хлопець, цікавий для всіх, кожен з нас, четвертий зліва), дієслівні (співати в хорі, загорілий на сонці, прислухаючись до порад) та прислівникові (набагато зручніше).

Словосполучення, до яких входять два самостійні слова, називаються непоширеними (гарна картина, дуже корисний, читати вголос).

Поширене словосполучення об'єднує в собі більше двох самостійних слів (гарний день золотої осені, дуже корисний для здоров'я, читати вголос казку).

Словосполучення точніше і повніше, ніж окреме слово, називає предмети, дії, ознаки. Порівняйте:
книжка — цікава книжка — дуже цікава книжка про польоти в космос;
читати — щодня читати газети.

Словосполучення не виражає думки, не має інтонаційного оформлення. Воно, як і слово, служить матеріалом для побудови речень.

Зв'язок між словами у словосполученні виражається за змістом і граматично (зелене листя, а не, скажімо, "зеленої" листя; розв'язати задачу, а не розв'язати "задач") або тільки за змістом (наполегливо працювати). Тільки за змістом пов'язуються з головним ті залежні слова, що не мають здатності змінюватись (прислівники і дієприслівники), а також неозначена форма дієслова.

Не належать до словосполучень однорідні члени речення, сполучення самостійного і службового слова (перед концертом, проти вітру, тільки недавно), складені форми частин мови (більш, виразний, будуть розповідати), а також підмет і присудок як граматична основа речення (Діти граються; Фільм прекрасний).

нагору

Послідовність розбору словосполучення

  1. Речення з аналізованим словосполученням.

  2. Вказати головне і залежне слово (поставити питання).

  3. Вказати спосіб поєднання залежного слова з головним.

  4. Визначити вид словосполучення за головним словом.

  5. Накреслити схему будови словосполучення.

нагору

РЕЧЕННЯ

Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

Речення класифікується за різними ознаками.

  1. За метою вживання речення бувають:

    1. розповідні:Цього року сніг випав аж наприкінці грудня;

    2.  питальні: Чому ми так бездумно тягнемося до чужого? (Із газети).

    3. спонукальні: Сміливо ж, браття, до праці ставайте! (Грінченко).

  2. За емоційністю висловлювання:

    1. неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.

    2. окличні: Яка чудова пора – рання осінь!

  3. За кількістю граматичних основ:

    1. прості (з однією граматичною основою): На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна (Із журналу).

    2. складні (Із двома або більшою кількістю граматичних основ): Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюбинський).

  4. За характером граматичної основи:

    1. двоскладні (з підметом і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер).

    2. односкладні (з одним головним членом): Літо. Світає вже о третій годині.

  5. За наявністю другорядних членів:

    1. непоширені (без другорядних членів): Шумлять доші. Вечір. Гримить.

    2. поширені (із другорядними членами): Ідуть холодні дощі. Зимовий вечір. Назаході безперестанно гримить.

нагору

ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ. ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС

Значення речення залежить не тільки від набору слів та їхніх форм, але і від порядку їхнього розташування. Порівняйте:

Від села до залізничної станції п'ять кілометрів — точний вимір відстані;

Від села до залізничної станції кілометрів п'ять — приблизна оцінка відстані.

Розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні. За прямого порядку слів підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означуваним словом, а неузгоджене — після слова, від якого воно залежить (обставини можуть займати різні місця).

Порушення звичайного порядку слів часто використовується для того, щоби виділити певні слова, підкреслити їхнє значення:

Привиддя лихі мені душу гнітили (Леся Українка).

"А я в попа обідала" — сирітка сказала (Шевченко).

Такий прийом увиразнення називається інверсією. На інверсовані слова, зазвичай, падає логічний наголос — посилення голосу під час їхньої вимови. Інверсія найчастіше застосовується в художньому стилі.

bottom of page